Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №269 Дніпровської міської ради

   





Сторінка фізінструктора

 

 

У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров'я, виховуються основні риси особистості людини. Сім'я, дошкільні заклади мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Дитина повинна поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров'я. Міцне здоров'я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах. На цій особливості наголошує народна мудрість: «У здоровому тілі - здоровий дух», - стверджували в античні часи; «Нема щастя без здоров'я», - гласить українське прислів'я.

 

Фізичне виховання дітей дошкільного віку - систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей. У перші шість-сім років фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини. Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації таких завдань фізичного виховання дошкільників:

·         зміцнення здоров'я;

·         забезпечення гармонійного розвитку організму;

·         розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей (сили, спритності, витривалості, гнучкості тощо);

·         підвищення фізичної та розумової працездатності;

·         загартування організму;

·         прищеплення культурно-гігієнічних навичок, формування уявлень про здоровий спосіб життя;

·         виховання потреби у заняттях фізичною культурою і спортом.

 

Фізичний розвиток у дошкільному віці є особливо стрімким. З огляду на це фізичне виховання має бути своєчасним, методично правильно організованим.

Різні діти — різна рухова активність

У кожної дитини свої індивідуальні особливості: характер, здібності, схильності, інтереси, життєвий досвід, так як і свій рівень рухової активності. На­віть при ознайомленні з новою іграшкою діти про­являють свою активність по-різному. Наприклад, іграшкову машину одна дитина возить, сидячи на килимку, друга — лежачи на підлозі; третя — різко штовхає машину та із задоволенням біжить за нею. Деякі діти, особливо на третьому році життя, мо­жуть довго без будь-яких емоцій і додаткових рухів возити машинку по колу, тримаючи за мотузку. До кожного з цих малюків потрібен свій підхід.

 

Зважаючи на визначені орієнтовні норми рухо­вої активності малюків, вирізняють дітей з висо­кою, середньою і низькою рухливістю.

 

Малюки, показники рухової активності яких най­більше відповідають нормі, вважаються дітьми із середньою рухливістю. Для них характерна врів­новажена й спокійна поведінка, рівномірна рухли­вість протягом усього дня. У кожній групі дитячого садка таких дітей приблизно половина або трохи більше. Інтенсивність їхньої рухової активності може бути ледь підвищена або знижена, однак це не впливає на їхню загальну поведінку. За добре організованих умов вони самостійно проявляють активність, ініціативу в руховій діяльності, їхні рухи зазвичай упевнені, чіткі, точні, цілеспрямовані.

Середня добова кількість кроків у цих дітей ко­ливається в межах 5300-6800 кроків, тривалість рухової активності —2,5-3 години, інтенсивність — 32-58 рухів за хвилину.

 

Діти з високою рухливістю завжди дуже ви­різняються серед однолітків, хоч і становлять при­близно одну п'яту від загальної кількості дітей групи. Середня добова кількість кроків у них — 8000-10000 кроків. До речі, у поведінці таких дітей найбільш яскраво простежується сезонне коли­вання рухової активності. Так, індивідуальні про­яви тривалості й інтенсивності рухової активності коливаються у різні пори року в межах 140-215 хвилин на день і 55-110 рухів за хвилину.

Підвищена інтенсивність може зумовлюватися великою потребою таких дітей у русі і дефіцитом часу або обмеженим простором для її реалізації. Через надмірну рухливість ці малюки не вникають у суть своєї діяльності, до кінця не усвідомлюють її. З усіх видів рухів вони найчастіше обирають біг та стрибки, уникають тих, які потребують точнос­ті, стриманості, зосередженості, їхні рухи швидкі, різкі, часто хаотичні. Однак упродовж дня у них мо­жуть спостерігатися різкі спади активності.

У роботі з такими дітьми основну увагу в розвит­ку рухової активності дітей з високою рухливістю треба приділяти вдосконаленню вміння керувати своїми рухами, точно виконувати їх, ви­хованню посидючості, терплячості.

 

Діти з низькою рухливістю зазви­чай становлять одну четверту частину від кількості дітей у групі. Об'єм рухової ак­тивності в них невеликий — від 2800 до 4500 кроків на день, тривалість — 30-40 хвилин за час перебування у дитсадку. Малорухливі діти часто мляві, пасивні, швидко втомлюються. Вони намагаються усамітнитися, знайти собі тихе, затишне місце, обирають для себе діяльність, що не потребує широкого простору й великої кількості рухів. Часто невпевненість і не­визначеність у рухах виявляється у таких дітей під час ходьби, яка має приблизно такий вигляд: крок — зупинка — півкроку або крок на місці — знову зупинка.

Малорухливість може бути пов'язана зі станом здоров'я, психологічними проблемами або способом життя в сім'ї.

Таких дітей варто зацікавлювати різно­манітними видами діяльності, пов'язаними з розвитком рухових умінь і навичок.

 

Отже, рухова активність дітей значною мі­рою залежить від рухового режиму сім’ї, дошкіль­ного навчального закладу  та відповідного життєвого простору. Підвищенню рухової ак­тивності сприяють достатня площа для ігор і са­мостійної діяльності, правильне розміщення об­ладнання та іграшок.