Амур-Нижньодніпровський район Комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №269» Дніпровської міської ради

   





Сторінка психолога

 

Практичний психолог ЗДО -  Півень Наталія Анатоліївна, освіта повна вища спеціальна, спеціаліст другої категорії, педагогічний стаж - 15 років

 

05.10.20

Адаптація до дитячого садка: 14 порад для батьків майбутніх вихованців

            Дитина вперше йде до дитячого садка. Усі батьки хочуть, щоб ця подія пройшла легко, спокійно, без криків і плачу. Але так буває рідко. Діти перші кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого дивного. Для дитини початок відвідування дитячого садка — це стрес. І завдання дорослих — максимально його пом’якшити, аби уникнути неприємних   наслідків.

        ЧАС «Х»

Заплануйте розпочати відвідувати дитячий садок у теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитина легше адаптується, оскільки рухливі ігри на свіжому повітрі та ігри з піском нагадують звичні умови її повсякденного     життя.
 

РЕЖИМ ДНЯ ТА ХАРЧУВАННЯ

Почніть заздалегідь готувати дитину до зміни режиму й раціону харчування. За кілька тижнів до знакової події почніть поступово привчати дитину до режиму, який встановлено в дитячому садку й уведіть у її раціон страви, які там готують. Так мінімум на два стресових моменти стане менше. Дитина має звикнути прокидатися зранку, наприклад, о 7:00, спати вдень із 13:00, снідати й обідати приблизно в той самий час, що й у дитячому садку.

НАВИЧКИ САМООБСЛУГОВУВАННЯ

Навчіть дитину одягатися, роздягатися, їсти ложкою. Привчіть до горщика. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, які вміють робити це самостійно. Тож заохочуйте дитину намагатися самостійно одягатися чи їсти, а також навчіть просити про допомогу дорослого.

ПОЗИТИВНА УСТАНОВКА НА ДИТЯЧИЙ САДОК

         Не лякайте дитину дитячим садком. Фрази «Заспокойся, бо відведу в дитячий садок», «От підеш у дитячий садок — побачиш» сформують у дитини установку на те, що там погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини, як-от: «А в садочку тобі доведеться таке їсти!», «От підеш у дитячий садок — муситимеш ділитися з дітками!».

         Розкажіть дитині про власні позитивні враження від дитячого садка. Гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на ігровому майданчику, коментуйте все, що побачили.

ПРАВДА — ОСНОВА КОМУНІКАЦІЇ

Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати дитячий садок, щоб потім дитина не розчарувалася. Інформуйте дитину, наприклад, так: «Ти прийдеш у групу, де багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователь допоможе подружитися з ними. Вам буде весело гратися разом!», «Тобі доведеться бути в дитячому садку без мами. Я теж сумуватиму за тобою, а ввечері обов’язково за тобою прийду!»

САМОСТІЙНІСТЬ

Навчіть дитину гратися іграшками самостійно, спокійно відпускати маму. Аби сформувати в дитини необхідний життєвий досвід, частіше залишайте її на одну-дві години з іншими дорослими: татом, бабусею, нянею. Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, в яких був невдалий
досвід такого розлучення, довше адаптуються до дитячого садка. 

НАВИЧКИ СПІЛКУВАННЯ

Заохочуйте дитину ділитися іграшками; просити, а не забирати бажану іграшку; звертатися із проханням до дорослого. Ці навички знадобляться їй у дитячому садку з першого дня.

За можливості відвідуйте центри чи групу розвитку дітей раннього віку, щоб дитина звикла до дитячого колективу, необхідності слухати і чути дорослого, організованої діяльності — занять.

ПРАВИЛА КОМУНІКАЦІЇ

Спілкуйтеся з вихователями доброзичливо, з повагою. Дитина уважно стежить за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Вона ставиться до інших людей так, як ви ставитеся до них. Дитина має одразу відчути і зрозуміти, що вихователь — це «добра тьотя», бо мама з нею привітна.

ПРОЩАННЯ — НЕ ВТЕЧА

Обов’язково прощайтеся з дитиною, не тікайте, залишаючи її. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама йде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку дитина може подумати, що мама покинула її і більше ніколи не повернеться. Тоді й починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму навіть на мить.

Це стосується не тільки дитячого садка, а й будь-яких моментів розлучення. 
 

ПОГАНІ ЗВИЧКИ

Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтеся відучити від неї паралельно зі вступом до дитячого садка. Так ви додаєте ще один стрес дитині. Зачекайте, поки дитина адаптується до нових умов, відтак змінюйте звичку. А ліпше відучіть від поганої звички заздалегідь.

 

ЛЮБОВ МАМИ — НАЗАВЖДИ

Дитині, яка почала ходити в дитячий садок, невтомно демонструйте свою любов: приділяйте більше уваги, тепла, ласки, частіше обіймайте, більше часу проводьте разом. Так ви компенсуєте їй відчуття нестачі мами протягом дня. А головне — переконаєте, що мама продовжує любити, а не «покидає» в дитячому садку, бо більше не любить.

БОЛЮЧЕ ПРОЩАННЯ

Якщо дитині складно розлучатися з мамою, нехай до дитячого садка її відводить тато або бабуся. Хоча б на початку адаптаційного періоду.

ТРИВОЖНІ ПЕРЕЖИВАННЯ

Не ходіть навколо садочка, не заглядайте у вікна, не стійте під дверима групи, аби дізнатися, що там відбувається. Дитина відчуває вашу тривогу! Вона починає сама боятися і думати, що в дитячому садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить переживання.

ПОЧУТТЯ ДИТИНИ

Відмовтеся від нотацій, агресивних переконань… Якщо дитина плаче в дитячому садку, сумує за мамою, ніколи не забороняйте їй проявляти свої почуття. Не намагайтеся переконати дитину, що її почуття марні. Прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: «Так, я бачу, ти дуже сумував/сумувала!», «Тобі було сумно, лячно…»

Адаптуйтеся легко!

 

 

 

24.03.20

Як перетворити карантин у корисне дозвілля. 

                          Поради психолога

 

Сам у квартирі – мрія багатьох школярів і старших дошкільників, вони завжди знайдуть, чим зайнятися, окрім виконання уроків і домашніх обов’язків. Тут і телевізор, і комп’ютер, і планшет. Найголовніше, коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин. А саме: - Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири. - Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми. Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: «Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину». У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді зайнята. А по-друге, стороннім невтямки, що дитина вдома сама. - Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю. На вікна краще поставити спеціальні блокуючі засувки, що їх дитина не зможе самостійно відкрити. - Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою. - Біля телефону повинен бути список потрібних номерів (ваш мобільний, татів, тітки, бабусі, і т.д.), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу.

Для підтримання позитивного емоційного стану та змістовного наповнення дозвілля дітей шкільного віку пропонуємо батькам 5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для старших дошкільників і учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

Хатні справи десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь становленню особистості та допоможе адаптуватись до соціального оточення. Згідно з дослідженням Марті Россмана (почесного професора університету Міннесоти), якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною. Не потрібно перевантажувати дитину домашніми справами, проте дитина може допомогти батькам вдома. Наприклад, можна доручити: - вологе прибирання в квартирі, пилососити, підмітати та\ або витирати пил; - розкладати і розвішувати по місцях свої речі (чистий одяг вішати в шафу, а брудний відносити в пральну машину або в кошик для брудної білизни); - стежити за станом свого взуття, мити його в разі необхідності, завжди ставити на місце; -поливати квіти; - піклуватися про домашнього улюбленця:, витирати лапи, міняти вміст лотків; - застеляти своє ліжко; - мити посуд і розкладати його.

Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

Ведення щоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, малювати малюнки на тему: «Як минув день». Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

Та головне, НЕ ЗАБУВАЙТЕ основні правила поведінки під час карантину :

 1. Намагатись менше ходити в гості, не відвідувати громадські місця та

скупчення людей.

2. Одягатись відповідно до погоди на вулиці та оберігайте себе від переохолодження.

3. Частіше провітрюйте кімнату.

 4. Завжди мийте руки з милом.

 5. Щоденно їжте свіжі овочі й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

 

НЕ ПАНІКУЙТЕ!
Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку?

Ось кілька порад:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

 

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж. «Відключити почуття» означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.

Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає «викручуватися» від необхідності постійно тримати почуття під замком.

 

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

 

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть.

Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

 

5. Сон. Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.

 

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

 

 

 

Робота психолога у закладі дошкільної освіти здійснюється протягом навчального року відповідно до головних завдань та методичної мети та здійснюється за такими напрямками:

 

*Консультування

Це як індивідуальні , так і групові консультації, які проводяться з певною групою батьків  або педпрацівників на актуальні теми.

*Психодіагностика

Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей. Фахівець може попросити у вашої дитини щось намалювати. Може пограти з ним в захоплюючу гру - насправді ж за допомогою цих процедур збере необхідні дані.

 

* Розвиваючі заняття

За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам'ять, посидючість, логічне та образне мислення - в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для всих вікових груп дітей. Зазвичай, розвивальні заняття проводяться відразу з групою дітей, і в такому випадку дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, сприймати соціальні норми.

 

*Корекційно-відновлювальна робота

За наявності у дитини емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психокорекційна робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психокорекція може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стрес - втрату близьких, фізичне або психічне насильство і т.п.

*Психологічна просвіта

Здійснюється за допомогою розміщення психологічної інформації в групах, на інформаційному стенді,  виступів на педрадах та батьківських зборах.

 

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ:

Захист психічного здоров'я всіх учасників навчально-виховного процесу.

Підвищення психологічної культури педагогів, батьків, дошкільників.

Психологічний супровід підготовки дітей до школи.

Соціально-педагогічна діагностика, моніторинг особистісного розвитку дошкільників.

 

 

 

 

Психолог - батькам

 

 

Найпоширеніші помилки, яких припускаються дорослі.

 

Побутові погрози

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю".

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, запевняємо Вас, сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

 

Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", " Я тобі забороняю товаришувати з...", "Я -мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що - ні."

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший", - думає вона.

 

Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Учу тебе вчу, а все марно".

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.

 

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?"

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

 

Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?".

Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з'явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

 

Безапеляційні твердження

"Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для малюка і руйнівні для його психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

 

Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим - ні горем, ні радістю.

Радимо батькам час від часу аналізувати те, що говорите дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими для батьків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 Как подготовить ребенка к            детскому саду

 

Некоторые дети уже с первого дня пребывания в детском саду чувствуют себя там, как рыба в воде. С другими же порой возникают проблемы: ребенок плачет, кричит, не хочет идти в детский сад, у него могут возникнуть соматические симптомы, близкие к проявлениямшкольной фобии. Все что угодно, лишь бы не пойти в садик. В отчаянии родители не знают, что делать: то ли отказаться от детского сада совсем, то ли силой отправлять в него испуганного и разуверившегося ребенка, надеясь на то, что вскоре ситуация каким-то образом разрешится сама собой. А все могло быть намного проще, если бы мы заранее целенаправленно подготовили своего малыша к посещению детского сада.

Почему ребенок не хочет ходить в детский сад?

Причин много, но в основе большинства из них лежит страх. Ребенок боится, что с какими-то задачами в детском саду он попросту не справится, ведь от всех детей там требуется одно и то же, но каждый малыш находится на своем индивидуальном уровне моторного (двигательного) и психического развития. Требования, которые ставит перед ним чужой человек, вызывают у него протест, страх и нежелание - это делать. И чем меньше ребенок знает о детском саде, тем сильнее подобные проявления. Если малыш не понимает, почему его решили отвести в сад и с чем в этом новом и незнакомом месте ему придется встретиться, то, конечно, его страх абсолютно естественен.

 

В чем должна заключаться подготовка малыша к детскому саду?

  • Уже за несколько недель перед первым визитом в детский сад необходимо начать объяснять ребенку причины, по которым вы будете отводить его туда по утрам. При этом обсуждать их необходимо с точки зрения положительного восприятия («чтобы ты могразвиваться, учиться, иметь возможность играть с другими детьми и новыми игрушками»). Если вы скажете своему трехлетнему малышу, что причина в том, что «мама должна идти на работу», для него это будет непонятно. Во-первых, он еще не понимает значения денег и взаимосвязи между работой и игрушкой, о которой так мечтает; а, во-вторых, такая фраза может спровоцировать у него ощущение, будто его бросают.
  • Если есть такая возможность, стоит предварительно взять ребенка на дни открытых дверей в детском саду, утренники и т. д., чтобы он мог приспособиться к новому месту.
  • Родители должны непременно рассказывать ребенку о детском саде. Для этого можно использовать метод терапевтических сказок (сказкотерапию) и рассказать при этом историю о ребенке, который боялся идти в детский сад, или о ребенке, которому садик очень понравился. На новом месте малыши теряют ощущение безопасности, и принципы сказочного повествования способны эффективно помочь им адаптироваться.
  • Для ребенка в течение первых нескольких дней важен контакт с воспитателем. Трехлетнего малыша еще не слишком интересуют социальные контакты со сверстниками, большинство из которых тоже боятся. Поэтому стоит позаботиться о том, чтобы ребенок при первом посещении детского сада мог в присутствии родителей провести немного времени с воспитателем.
  • Узнайте, какое поведение принято в детском саду. В какой форме у детей проходят гигиенические процедуры, тихий час (чтобы ребенок не испугался, когда ему скажут переодеваться в пижаму). Чтобы избежать закатывания сцен и всевозможных драм, которые могут возникнуть через несколько дней после первого посещения детского сада, необходимо подготовить ребенка к различным ситуациям, с которыми он не сталкивался дома и к которым, соответственно, совершенно не привык. Сделать это лучше всего тоже с помощью сказок и рассказов.
  • В день первого визита в детский сад можно дать ребенку мягкую игрушку (для обнимания) или какую-то другую игрушку, которая поможет пережить трудные моменты расставания с родителями.
  • Никогда не пугайте ребенка тем, что оставите его в детском саду. Страх перед тем, что родители не вернутся, очень силен и в дальнейшем тяжело поддается коррекции.

 

 

Что делает психолог в детском саду?

 

 

 

 

 

 

 

 

Всем родителям хорошо известно, что должны делать для ребенка педиатр, логопед, воспитатель и школьный учитель. Нужен ли в этом перечне еще и детский психолог? А если нужен, то чем детский психолог отличается от других специалистов? Попробуем ответить на эти вопросы.

Детского психолога не стоит путать ни с психиатром, ни с невропатологом, ни с любым другим врачом – это не медицинская специальность. Детский психолог не ставит диагноз, не выписывает рецепты. Он занимается не состоянием внутренних органов и внешнего вида ребенка, а другими детскими проблемами. Перечень детских проблем весьма обширен и напрямую зависит от возраста.

Детский психолог - специалист, который помогает взрослым понять, что происходит с их ребенком и c ними. Психолог работает с актуальным состоянием ребенка и родителя, проводит первичную диагностику, задает вопросы о жизненной ситуации и структуре семьи. В процессе общения психолог помогает родителю (педагогу или ребенку) осознать свою проблему, понять ее причины и найти решение.

Деятельность психолога ДОУ направлена непосредственно на детей, но для большей эффективности в нее включаются и другие участники воспитательного процесса – педагоги и родители, которые участвуют в решении проблем детей. Психолог дает им профессиональные рекомендации по работе с ребенком и оказывает поддержку.

Проблемы, не входящие в профессиональную компетенцию психолога, решаются посредством переадресации запроса на работу с ребенком и его семьей другим специалистам определенного профиля (логопеду, врачу, социальным службам и т.п.)

Родители, дети которых проходят психологическое тестирование, часто волнуются, что результаты станут известны другим людям. Знайте, одна из этических профессиональных норм психологов – это конфиденциальность. Никаких имён. Вся информация по результатам психологического тестирования ребёнка передаётся родителям в устной (или письменной) форме при индивидуальной беседе.

 

Цель работы психолога в ДОУ – сохранение и укрепление психологического здоровья детей, их гармоничное развитие в условиях ДОУ, а также оказание своевременной помощи детям, родителям и педагогам в решении психологических проблем развития, возникающих в различных жизненных ситуациях. 

 

 

Задачи

  • Выявление причин нарушений эмоционально - личностного и познавательного развития детей посредством диагностического обследования;
  • Преодоление нарушений в развитии ребенка, разработка и реализация индивидуальных коррекционно – развивающих программ
  • Прогноз опасных последствий той или иной сложной ситуации, если она не будет грамотно педагогически и психологически проработана
  • Психологическое сопровождение детей в период адаптации к ДОУ и попавших в трудные жизненные ситуации;
  • Психологическое сопровождение детей подготовительных групп, подготовка к школе, отслеживание динамики развития
  • Содействие развитию личности детей в процессе их воспитания, обучения и социализации;
  • Оказание консультативной помощи родителям и педагогам
  •  

Повышение психолого – педагогической культуры и компетенции взрослых, участвующих в воспитании ребенка

Деятельность психолога ДОУ направлена на всех участников воспитательно - образовательного процесса:

1. Оказание психологической помощи детям:

  • Психологическая диагностика
  • Коррекционно – развивающая работа
  • Психологическое сопровождение ребенка

2. Сотрудничество с родителями в решении психологических проблем детей:

  • Консультирование по проблемам развития
  • Информирование по итогам психологической диагностики и коррекционно – развивающей работы
  • Психологическое просвещение по вопросам воспитания и развития детей

3. Сотрудничество с педагогами и другими специалистами в решении психологических проблем воспитанников:

  • Консультирование и информирование педагогов по психологическим вопросам воспитания и развития;
  • Психологическое просвещение
  • Взаимодействие с другими специалистами

4. Консультирование администрации по результатам анализа данных психологического скрининга и другим вопросам

 

 

 

Почему и зачем учат дошкольника читать

 

 

 

 

 

 

В последнее время у родителей наблюдается слишком большой интерес к раннему обучению чтению своих детей. Однако, всегда ли приносит пользу такое раннее обучение? Рассмотрим этот вопрос.

В вашей семье есть ребенок-дошколенок и вам захотелось научить его читать? Наверное, вы уже приобрели яркую красочную Азбуку или Букварь для малыша. А может, вы уже пробовали научить его читать, но что-то не получилось? В любом случае эта статья именно для тех взрослых, которые хотят помочь своему ребенку научиться читать.

Давайте сначала разберемся,зачем и почему взрослые учат дошкольников читать, ведь обучение чтению - часть общеобразовательной программы первого класса школы. Вариантов ответа на этот вопрос множество:    

  • вы сами рано научились читать, считаете, что и ваш ребенок должен так же рано научиться читать (но ваш ребенок - это не вы, и возможно, он совсем другой и умеет сейчас делать то, чего вы не умели делать в его возрасте!);
  • вам кажется престижным, если ваш ребенок уже до школы научится читать (а почему бы не научить вашего ребенка решать уравнения?);
  • вы думаете, что ему проще будет учиться в школе, уже умея читать (а вдруг ему будет неинтересно учиться?);
  • вам надоело ему читать детские книжки вслух - "пусть читает сам" (детские книги авторы пишут для того, чтобы именно взрослые читали их детям вслух, а дети еще не скоро смогут сами с интересом читать их!);
  • ребенок проявляет интерес к буквам и хочет научиться читать (отлично! Тогда это именно для вас и вашего ребенка).  

Следующий, очень важный вопрос:сколько лет вашему малышу?

2-3 года. Чудесный возраст - ребенок начинает учиться понимать окружающий мир, с интересом знакомится с цветом, формой, размером предметов, очень непосредственно реагирует на свои успехи и неудачи, открыт к общению со взрослым. Но! Буквы в этом возрасте - непонятные и неинтересные иероглифы, их суть пока недоступна для понимания маленьким человеком. Не стоит в этом возрасте усердствовать в обучении ребенка, будь то чтение, счет, иностранные языки. Лучше дайте ребенку возможность почувствовать окружающий мир с помощью зрения, слуха, вкуса, пальчиков. Научившись чувствовать мир во всех его проявлениях, ребенок с большим успехом в дальнейшем освоит навык чтения.

 

4-5 лет. С возраста 4-5 лет ребенок может анализировать свойства предметов и воздействовать на них с целью изменения, в этом возрасте особо выражено "чутье ребенка к языку". Поэтому, если ваш ребенок уже проявляет интерес к буквам, может 10-15 минут увлеченно заниматься развивающими играми, стоит аккуратно попробовать начинать занятия. Но если четырехлетка еще не научился сосредотачивать внимание, целенаправленно выполнять развивающие задания, бурно реагирует на свои неудачи, нетерпелив, тогда лучше еще подождать. Следует отметить, что сам процесс обучения чтению в этом возрасте в корне противоречит законам природы развития ребенка. У ребенка среднего дошкольного возраста повышена потребность в двигательной активности и ролевой игре, а не в сидении за книгой. Именно в игре интенсивно развивается познавательная и личностная сфера ребенка

6-7 лет. По мнению современных физиологов, психологов, логопедов, педагогов этот возраст для большинства детей является наиболее благоприятным для активного развития восприятия, внимания, памяти, мышления. Ребенок в этом возрасте физиологически готов к развивающему обучению, у него появляется желание учиться. Старший дошкольник уже может и хочет заниматься, проявляет большой интерес к организованным формам занятий, связанных с усвоением знаний, умений, навыков. Именно старший дошкольный возраст для большинства детей является наиболее эффективным для начала обучения чтению. Это не значит, что все дети в одинаковой степени освоят навыки чтения, но начинать заниматься с ними уже нужно.    

 Могут ли занятия по чтению быть вредными для ребенка?

Могут - в том случае, если взрослый, организующий эти занятия, не учитывает возрастные и индивидуальные особенности ребенка, перегружает его учебными заданиями вместо естественной для дошкольника деятельности - игры, ставит самоцелью любой ценой научить ребенка читать.

 

Преждевременная интеллектуальная нагрузка ведет к перенапряжению структур головного мозга. Искусственное форсирование мозговой деятельности приводит к расшатыванию психики ребенка, а в последствии - к деформации личности. За обучение чтению отвечает левое полушарие головного мозга (логика, цифры, буквы), а у дошкольников ведущим полушарием является правое, которое отвечает за эмоциональную сферу. Поэтому у ребенка прекращает развиваться творчество, интуиция, способность находить разнообразные выходы из проблемных ситуаций. Без эмоциональной окраски ребенок не усвоит, что такое хорошо и плохо. При раннем обучении чтению дети учатся думать стереотипно, шаблонно. Они теряют элементарные навыки бытовой и социальной ориентации.

Еще один негативный момент касается здоровья ребенка. И в первую очередь страдает зрение ребенка. Дело в том, что только к 6 - 7 годам функционально созревает глаз и вся зрительная система. И только тогда глаз ребенка подготовлен к работе со знаками и буквами.

Для полноценного созревания психики ребенок должен пройти все этапы своего развития последовательно. И постепенно наполнять свой интеллектуальный багаж собственным опытом практических и эмоциональных побед и неудач, а главное - дошкольник должен играть! На то ему детство и дано.

Дошкольник долженхотеть научиться читать! 

Первые правила, обязательные для успешного обучения чтению: 

  • Играйте! Игра - естественное состояние дошкольника, наиболее активная форма познания мира, наиболее эффективная форма обучения. Обучение дошкольника должно проходить как бы между прочим, в игровой ситуации, в обстановке увлекательного дела.
  • Поддерживайте интерес к занятиям, используйте разнообразные игры и пособия.
  • Скорее важна не длительность занятий, а их частота. Будьте последовательными в обучении чтению.
  • Ваши указания и инструкции должны быть короткими, но емкими - ребенок дошкольного возраста не способен воспринимать длинные инструкции.
  • Приступайте к обучению чтению только в том случае, если устная речь ребенка достаточно развита. Если речь ребенка изобилует ошибками в согласовании слов, в слоговой структуре слов или дефектами звукопроизношения, следует в первую очередь обратиться к логопеду.

 

  • Овладение чтением требует от ребенка большого умственного и физического напряжения. Поэтому на каждом занятии обязательно сочетайте учебные упражнения с разминками (физминутка, пальчиковая гимнастика, подвижная игра и все, что вам подскажет ваша фантазия).
  • Нежелание ребенка заниматься - знак того, что взрослый превысил возможности ребенка. Остановитесь и подумайте, что сделано не так?

Ребенок - это не уменьшенная копия взрослого. Ребенок имеет право не знать и не уметь! Будьте терпеливы!

Не сравнивайте успехи вашего ребенка с успехами других детей. Темп освоения навыка чтения индивидуален для каждого ребенка.

Для каждого ребенка существует свой оптимальный способ обучения чтению. Постарайтесь найти именно те приемы и методы работы, которые соответствуют его индивидуальным особенностям.

Никогда не начинайте занятия, если у вас или вашего ребенка плохое настроение: такие занятия не принесут успеха!