"Формування у дошкільників

свідомого ставлення до особистої безпеки

та безпеки тих, хто поруч" 

У Законі України "Про дошкільну освіту" зазначено, що дошкільний навчальний заклад "створює безпечні та нешкідливі умови для розвитку, виховання та навчання дітей; формує в дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки".

Відтак, постає низка питань. Як ефективніше виконати ці завдання? З чого почати?

Що має враховувати педагог

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має вестися з урахуванням головних чинників:

1. Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм та правил поведінки, їх треба також навчати обачності, вмінню орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

2. Максимальний ефект досягається, якщо навчально-виховна робота ведеться одночасно в трьох напрямах: дитсадок - діти - батьки.

3. Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої "шокової" терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

4. Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм "вікові" страхи, спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, ми формуватимемо в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить в собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть. 

Чого і коли навчати?

Освітньо-виховну роботу дошкільного закладу з безпеки життєдіяльності дошкільнят слід спрямувати насамперед на:

* свідоме розуміння дітьми цінності власного життя та здоров'я;

 * формування поняття про стихійні явища природи (землетрус, повінь, бурю, ожеледицю, грозу, град тощо), ознайомлення з природою їх виникнення, характерними ознаками, негативними наслідками;

* розвиток чуття небезпеки щодо вогню й електричного струму, формування вміння дотримуватися правил протипожежної безпеки, швидко знаходити правильний вихід у небезпечній ситуації;

 * формування вміння обережно поводитися з ліками та хімічними речовинами (ртуть у градуснику, отрута проти шкідників садів і городів, побутова хімія);

 *  формування знань про небезпечні для життя людини отруйні рослини;

* формування вміння надавати першу допомогу собі та іншим людям у разі травми, нещасного випадку; правильно поводитися у випадках загрози та ви­никнення надзвичайних ситуацій.

Важливо враховувати вікові особливості дошкільнят, їхні індивідуальні можливості та досвід.

Як найефективніше здійснювати навчання

Навчально-пізнавальна діяльність має бути інтегрованою, поєднувати різні розділи програми: ознайомлення з навколишнім, валеолого-екологічну культуру, фізичний розвиток, образотворче мистецтво, виховання духовності.

Просто забороняти дітям торкатися потенційно небезпечних речей або ховати їх подалі від малюка - не найкращий метод убезпечити дитину від усіх можливих ситуацій. Набагато результативніше навчити її правильно користуватися побутовими предметами, давши відповідні пояснення. Зміст і форми її мають бути такими, що давали б дитині змогу не лише відчути цінність свого життя та здоров'я, а й власні можливості щодо його зміцнення та збереження, підготувати до чітких дій у небезпечних ситуаціях; сприяти вихованню самостійності та відповідальності.

Розширення уявлень дошкільнят про небезпечні предмети, явища ти ситуації має відбуватися не лише на інформативному, а й на емоційно-чуттєвому рівні. Найефективніший засіб впливу в цьому плані є художнє слово. Воно набагато ефективніше активізує дитячу пам'ять, увагу та уяву. Крім того, через загадки, віршовані рядки, приказки, прислів'я, казки, оповідання можна ознайомити дітей з явищами та ситуаціями, які виходять за межі їхнього особистого досвіду.

Виховна робота з дітьми з питань захисту життя і здоров'я у надзвичайних ситуаціях передбачає:

* планування та проведення освітньо-виховної роботи з формування в дітей уявлень про можливу небезпеку природничого і техногенного характеру та закріплення на практиці стереотипу правильної поведінки в умовах надзвичайних ситуацій;

* ознайомлення дошкільнят з причинами виникнення надзвичайних ситуацій під час екскурсій, прогулянок; організацію ігор, вечорів, розваг тощо для усвідомлення дітьми цінності свого життя і здоров'я, формування гуманного ставлення до людей, які потрапили в біду;

 *  моделювання та аналіз відповідних ситуацій разом з дітьми у групі, проведення бесід, дидактичних та сюжетно-рольових ігор, заохочення малят до художньої творчості на тему безпеки життя, максимальне викорис­тання навчально-методичних матеріалів та наочності (планів, альбомів, ілюстрацій, дитячої художньої літера­тури, відеофільмів тощо);

 *  забезпечення дітей у групах ігровим матеріалом (те­матичними іграми та іграшками, атрибутами для творчих ігор тощо) для цілеспрямованої роботи з формування навичок поведінки у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій;

 *  використання ділянок дошкільного закладу для закріплення навичок поведінки в умовах загрози або виникнення небезпечних ситуацій.

Найприроднішою формою навчання та виховання для дошкільняти є гра. Доцільно включати елементи дидактичних ігор відповідної тематики в різноманітні заняття, під час прогулянок, праці тощо.

Ефективна форма реалізації питань безпеки життєдіяльності дітей - ігровий тренінг. Дошкільня і так фактично живе у грі. А тому практичні знання, які вона отримує в ході тренінгу, не опосередковані, а є результатом реально набутого життєвого досвіду. Ігровий тренінг дає кожній дитині можливість побувати в ситуації, подібній до життєвої, самостійно чи з допомогою групи знайти правильне рішення, відпрацювати правильний алгоритм поведінки.

Хід кожного заняття-тренінгу визначається можливостями дітей, рівнем їхньої обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для розв'язання. Наприклад, таких:

• Які правила дорожнього руху для пішоходів?

• Як слід поводитися, якщо заблукаєш на вулиці, в магазині, на вокзалі?

• Як звернутися по допомогу до міліціонера, перехожих?

• Як уникнути спілкування з настирливим незнайомцем?

• Що робити, коли порізав палець? тощо.

Спрямовуючи дітей на пошук виходу з кризової ситуації, ігровий тренінг сприятиме розвитку в них пошукової активності.

Одним з найбільш зрозумілих та близьких дітям видів діяльності є театралізована діяльність, і зокрема - гра-драматизація. Саме через сприйняття казкових, театральних героїв діти вчаться аналізувати та оцінювати поведінку інших людей, а потім і власні вчинки.

До того ж видове дійство є найефективнішим засобом емоційного і морального виховання дитини, адже пробуджує в неї почуття співпереживання, обурення проти несправедливості, бажання допомогти, захистити.

Надзвичайно корисним та ефективним засобом є фізкультурно-оздоровча робота - організація Днів здоров'я, спортивних свят та розваг. Тут дитина сама стає учасником дійства, доходить власних висновків, формує для себе певні настанови.

Організація роботи з батьками

Формування в дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах дорослих. Тож педагогам варто приділити особливу увагу роботі з батьками, переконати їх, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо близькі їй дорослі самі не завжди ними керуються.

Розбіжності у вимогах до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дитсадку можуть викликати в дитини почуття образи, збентеження і навіть агресії. Тому завдання педагогічного колективу-зацікавити батьків перспективами подальшого розвитку дітей, зробити їх своїми однодумцями.

Основними напрямками роботи педагогів з батьками з формування безпечної поведінки в довкіллі можуть бути такі:

• ознайомлення батьків з правилами особистої безпеки та правилами поведінки в різних екстремальних ситуаціях;

• інформування про те, як створити максимально без­печні умови перебування дитини вдома, на подвір'ї, на відпочинку і т. ін.;

•  ознайомлення батьків з роботою дошкільного закладу з проблеми безпеки життєдіяльності дітей та результатами навчання і виховання дітей;
• залучення батьків до навчально-виховного процесу; вивчення та поширення кращого досвіду родинного виховання з формування у дітей основ безпеки житєдіяльності.

Усі запропоновані вище заходи мають на меті насамперед навчити дитину бачити та передбачати небезпеку, сформувати в неї правильний стереотип поведінки в небезпечних ситуаціях та свідоме бажання самостійно дбати про власне здоров'я і життя. 

План заходів