Секрет успішного виховання дитини. Поради турботливим батькам

         «Хочу, щоб дитина росла успішною!» — під цими словами підпишеться кожна мама й кожний тато. Біда в тому, що не існує чарівного набору правил та інструкцій, які гарантують успіх і процвітання дитині. Занадто багато «якщо» зустрінуться на її шляху. Однак ми можемо разом підготувати її до цих «якщо» й навчити справлятися з ними.

Розвиток і навчання — відчуйте різницю

«Готуй сани влітку» — ця приказка актуальна й у вихованні дитини. Те, чого ми навчаємо малюка з дитинства, дуже стане в нагоді йому в майбутньому. Бути уважним, наполегливим, уміти йти на компроміс і знаходити творчі рішення — цей список можна продовжувати довго, й він має важливе значення в житті людини. Це і є розвиток.

А як щодо знань? Знання теж важливі, але вміння й бажання їх отримувати — в пріоритеті, у крайньому разі в тих випадках, коли мова йде про дитину. Те, що трирічний малюк читає по складах і знає цифри, ніяк не відіб'ється на його майбутньому. З цим важко змиритися (адже який старт вже дано!), але це так. Це навчання, і його черга прийде набагато пізніше. Раннє навчання — це не старт, це глухий кут. Всього лише механічне запам'ятовування символів, тоді як витрачений на їх освоєння час можна було б використати з користю, розвиваючи навички, що відповідають віку малюка.

У дорослому житті оточуючим буде абсолютно байдуже, в якому віці ваш син або дочка навчилися читати. У дорослому світі в ціні фахівці, які вміють мислити нестандартно, здатні до прийняття гнучких рішень і творчо підходять до роботи. Які можуть видати вражаючий результат без допомоги ззовні.

Можливо, це буде відкриттям для багатьох батьків, але навіть відмінні оцінки в школі — це зовсім не гарантія успіху. Між шкільною успішністю й успіхом немає знаку рівності.

Коли дитина старанно засвоює знання, які дає дорослий — цей процес можна порівняти з рухом по прямому шосе. Якщо водій рухається швидко й упевнено, він легко подолає досить велику відстань.

Але уявіть собі, що йому на шляху зустрілося дерево, яке впало — такий водій зупиниться в подиві, не знаючи, що робити далі. І будьте впевнені, він програє гонку своєму менш досвідченому й гірше підкованому технічно, але більш винахідливому супернику. Перемога залишиться за тим, хто здогадається звернути на іншу трасу й продовжить свій шлях.

Якби успішне виховання полягало лише в насиченні дитини знаннями, можливо, виростити успішну людину було б набагато простіше. А світ був би нуднішим.

Моя дитина розумна чи талановита?

Чомусь у нашому суспільстві прийнято шукати серед дітей розумних і талановитих. І батьки намагаються виховувати в своїх спадкоємців розумові здібності й «розвивати таланти». Навчився читати раніше за інших — розумний. Вмієш малювати будиночок як годиться, з квадратними стінами й трикутним дахом — талановитий.

Насправді до розумових здібностей дитини й до таланту ці вміння мають вкрай опосередковане відношення. І вже точно одне ніяк не виключає інше. Швидше навпаки, кожна розумна дитина талановита, а кожна талановита — розумна. І розвиваються обидві якості не на спеціальних заняттях за чітким розкладом, а у грі. В першу чергу — у вільній грі, без суворих правил та обмежень, без продуманих сюжетів і зразків «як правильно».

І чим більше вірять у малюка батьки, чим частіше йому про це говорять, тим більшого він прагне досягти, тим розумнішим і талановитішим стає.

Виховуючи дітей, нинішні батьки виховують майбутню історію нашої країни, а значить — історію світу. (А.С Макаренко)

А ще — красивішим, сильнішим, успішнішим. Адже талант — це не те ж саме, що технічні вміння. Талант може проявлятися в найнесподіваніших формах, і завдання батьків полягає в тому, щоб прийняти й підтримати ці прояви, не дати їм згаснути або, що ще гірше — не загасити свідомо.

А інтелект у свою чергу не обмежується здатністю вирішувати шкільні завдання, він набагато більш різноманітний і багатогранний, але про це — трохи пізніше...

Як розкрити й примножити потенціал дитини

Ось і підійшли ми до головного питання: якщо всі діти мають потужний внутрішній потенціал, то як його примножити?

Для початку слід з'ясувати, які можливості вашої дитини виражені найбільш яскраво. А виражена буде здатність до тієї діяльності, яка дається найлегше й цікавить найбільше.

Виявити талант у дитини нескладно: просто дайте синові або донці самим вибрати, чим зайнятися у вільний час.

Дитина малює, ліпить із пластиліну? Тут не потрібні пояснення — художні здібності в наявності.

Складніше, якщо малюк робить щось, що, на думку батьків, не представляє жодної цінності для його подальшого розвитку. Наприклад, утворює шум. Гучна поведінка викликає у більшості дорослих бажання вгамувати «бешкетника» і змусити поводитися тихіше. Такі діти співають, кричать, дзижчать і хрюкають. Вони сурмлять у бобіну з-під паперових рушників і барабанять ложкою по столу. Не ставтеся поверхнево до цієї пристрасті дитини до шуму. Краще відвідайте з нею музичні заняття й подаруйте шумовий інструмент. Навчіть відбивати ритм знайомих пісеньок — можливо, це буде перший крок до блискучої музичної кар'єри.

Якщо малюк не сидить на місці ані хвилини, варто задуматися про вибір спортивної секції. Коли він будує з кубиків — включається просторове мислення. Для дитини, якій це заняття до душі, будуть доречними конструктори та ігрові набори Нікітіна. Пізніше — комплекти LEGO й орігамі. Далі, в школі — майстер-класи з 3D графіки. Словом, будь-які види конструювання будуть дуже корисні.

Таким чином, уважно спостерігаючи за дитиною, можна визначити, які її здібності переважають над іншими, й сприяти їх розвитку.

Якщо якесь заняття, навпаки, не приваблює дитину й засмучує, якщо вона його уникає — її здібності в цій сфері виражені слабо.

Що робити зі слабкими сторонами?

Не буває так, щоб у дитини все виходило однаково добре. Як і доросла людина, малюк має свої сильні й слабкі сторони. Є й такі навички, які зовсім погано розвинені. Так влаштована людина.

Батькам доведеться зробити вибір, як чинити з тими видами діяльності, які не викликають у дитини інтересу. Існує 3 основних шляхи, які пропонує батькам відомий дитячий психолог Людмила Петрановська:

• Ви можете розвивати виключно сильні сторони дитини, зробивши ставку на її здібності й не витрачаючи ресурси на те, що дається важко та не приносить задоволення.
• Можна постаратися поступово «підтягнути» слабкі навички, не вдаючись до примусу. Найкращий вихід — утворювати такі ситуації, де ця навичка знадобиться дитині, щоб досягти чогось бажаного. Чогось такого, в чому вона зацікавлена. Наприклад, щоб розвинути математичні здібності, можна видавати малюкові частування не просто так, а перераховуючи його. Кладемо на тарілку одну вишню, другу, третю... Малюк рахує. Чим довше триває лічба, тим більше вишень на тарілці. Збився — «вишньопад» припинився до наступного разу.
• Залучати дитину до занять, що опосередковано впливають на розвиток потрібних навичок. Так, наприклад, дрібна моторика впливає на розвиток мовлення, а заняття музикою розвивають математичні здібності.

Батьківські протиріччя й слухняна дитина

Повернемося до основної умови успішного виховання дитини — до емоційного благополуччя. Скільки б розвиваючих ігор ви не придумали, головним чинником засвоєння інформації залишається спокій вашої дитини, а також послідовність ваших слів і дій. Одна з найбільших бід у вихованні — відсутність послідовності.

Є такий старий жарт про батьків, які з нетерпінням чекають, коли дитина заговорить, а потім просять хоча б хвилину помовчати.

Спочатку ми говоримо малюкові: «Подивися, всі діти наділи колготки. І ти надягай». Проходить кілька днів, і ми сплескує руками: «Що ти дивишся на інших? А якщо вони в колодязь стрибнуть — і ти з ними? Своєю головою думати треба!»

Дитина — істота розумна, вона добре знає потреби, труднощі й перешкоди свого життя. (Я. Корчак)

І ще більшою помилкою буде порівняння вашої дитини з іншими. Уникайте фраз на зразок: «А у сусідів хлопчик молодший за тебе — і вже сам шнурки зав'язує».

Чи буде це порівняння в хорошу сторону або погану — сама ідея порівнювати в корені невірна. Порівнювати можна тільки досягнення дитини й тільки з її власними досягненнями вчора, минулого тижня чи рік тому.

«Сьогодні у тебе вийшло краще, ніж учора. Завтра буде ще краще, ось побачиш!» — така фраза окрилює.

Малюк росте, й настає час підготовки до школи, а потім, власне, і самих шкільних уроків. Ми щосили намагаємося вмістити в дитячу свідомість якомога більше інформації, яка вміщатися там ніяк не хоче. Не важливо, що басейн під боком і гурток малювання у школі відкрили — нам не до цього, немає часу. Нам би літери рівненько написати в зошиті, щоб бути не гіршими за інших.

Вміння виконувати накази — ось що ми виховуємо в дітях у першу чергу. А коли дитина виростає, ми очікуємо від неї самостійності й підкорення всіляких вершин — у професії, в творчості, в спорті, нарешті. Чекаємо вчинків, що вимагають сили духу й сміливості рішень. І тут відбувається те, чого слід було очікувати: людина виявляється в принципі не здатною на такі вчинки. Тому що з раннього дитинства в ній вирощували вміння підкорятися, діяти за вказаним алгоритмом («палички повинні бути рівними, а небо синім!»). І підкорення вершини не відбувається.

Батько повинен бути для своїх дітей другом і наперсником, а не тираном. (В. Джоберті)

Вимагаючи від своєї дитини тієї чи іншої речі (підкоритися беззаперечно, наслідувати чужий приклад, безумовно відмовитися від своїх інтересів на благо ближнього, поділитися іграшкою з іншою дитиною), важливо розуміти, які плоди ці звички, що закріпилися, принесуть їй у дорослому віці.

Уявіть себе, дорослого, на місці малюка. Ось ваша мама приводить у гості свою подругу та її сина. «Любий, дай Володі свій новий мотоцикл, він такий милий юнак, нехай покатається. І телефон теж дай. Що значить — твоє? Так ти у нас скнара? Якщо будеш скупитися, з тобою ніхто не стане дружити!»

Ці гіркі уроки, які дорослий забуде того ж вечора, надовго залишаються з вашою дитиною, перетворюючи її зовсім не на того, кого ви хотіли б бачити перед собою багато років по тому. Поважайте в дитині особистість, якщо хочете, щоб інші поважали особистість в її дорослій версії. Зумійте розглянути цю версію вже сьогодні — це важливіше, ніж слухняність. Це навіть важливіше, ніж до крихти з'їдений обід і завжди чисті штани.

Такий різний інтелект

Дуже часто окремі навички людини помилково сприймаються як інтелект. У більшості випадків мова йде про успішність у шкільних предметах або в підготовці до них — умінні читати й рахувати, швидкості реакції та здатності швидко відповісти на поставлене запитання. Дітям, що довго розмірковують над відповіддю, автоматично навішуються ярлики «тугодумів».

Тим часом, навіть знамениті тести на рівень інтелекту здатні виявити лише кілька напрямків у розвитку людини, а їх насправді набагато більше.

Людина володіє декількома видами інтелекту, і їх загальна кількість, на думку різних психологів, коливається від 6 до... нескінченності. І всі ці різновиди перебувають у певному співвідношенні, яке, як і зовнішність людини, унікальне.

У кожного з нас є свій унікальний орнамент, поєднання різних інтелектів у різному обсязі. Навіть в одному виді інтелекту якісь частини можуть випадати (можна класно орієнтуватися по карті, але абсолютно не вміти паркуватися). Л. Петрановська

Сюди входять не тільки здібності до точних наук і мов. Це і вміння орієнтуватися у просторі, і емоційна грамотність, і координування рухів, і багато іншого. Тому визначити рівень інтелекту людини неможливо в принципі, в крайньому разі — за допомогою тестів.

І оцінювати здібності дитини на підставі двох-трьох умінь — то велика помилка, що зіпсувала дитинство не одній людині.

Навички — м’які й жорсткі

Говорячи про різноманіття інтелектів, не можна обійти стороною й навички, які формують той чи інший інтелект — жорсткі та м'які.

Жорсткі навички, яким у першу чергу прийнято приділяти увагу в класичній системі освіти, — це ті ж знання букв, цифр, географічних назв і фізичних формул. Це рішення задач, розбір слова за складом і вишивання хрестом за схемою. Вони знадобляться дитині в школі, й вона їх освоїть шляхом багаторазового повторення одних і тих самих дій, доводячи до автоматизму. Вони потрібні фахівцям у різних сферах діяльності — від водіїв трамваїв до скрипалів. Це навички, які мають чіткий алгоритм дій.

У випадку з малюками — це, мабуть, вміння застебнути ґудзики на пальто, зібрати знайомий пазл і навіть прочитати слово.

Гнучкі навички (метанавички) охоплюють усе те, що вимагає прийняття нестандартних рішень, здатності до комунікації й творчості, адаптації до нових умов. Це навички, які слід розвивати у дитини в першу чергу з тієї простої причини, що вони значно спрощують засвоєння жорстких.

Як приклад можна навести таку ситуацію: шеф-кухар готує добре знайому страву. Рецепт йому давно відомий і вивчений напам'ять, в роботі використовуються технічні, тобто жорсткі навички — почистити, нарізати, обсмажити, посолити.

Але завдання кухаря — не тільки приготувати смачно, але й правильно організувати дії своїх помічників, щоб робота на кухні йшла гладко. Для цього йому потрібне вміння працювати в команді й здатність до комунікації, тобто гнучкі навички.

Наступне завдання — гарно подати приготоване частування. Придумати незвичайний декор, розташувати на блюді так, щоб його захотілося не просто з'їсти, але й зробити фото на пам'ять. Тут знову вступають у силу гнучкі навички. І фахівці, що володіють такими навичками, в будь-якій сфері цінуються набагато вище, ніж ті, що мають у своєму розпорядженні виключно жорсткі.

Таким чином, розвиток гнучких навичок — це цінний вклад у майбутнє вашої дитини, і не варто ними нехтувати заради навчання конкретних дій. Їх час іще настане.

Поради батькам "Соціалізуємо дітей"

1. Не навчайте того, ​ в чому не обізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості. 

2. Не сприймайте дитину ​ як свою власність, не ростіть  її для себе. Ваша мета - виростити її для життя серед людей.

3. Довіряйте ​ вашій дитині, розтлумачуйте, що вона робить краще, а що - гірше. Залишайте за нею право на власні помилки: дитина оволодіє вміннями самостійно їх виправляти.

4. Не ставтеся ​ до дитини зневажливо. Вона мусить впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими.

6. Будьте послідовними ​ у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для поконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Виключить ​ зі своєї практики вислів: “Роби, якщо я наказав”, замініть цю форму вимоги іншою: “Роби тому, що не зробити цього не можна,  це принесе користь”.   

•   Якомога частіше спостерігати за поведінкою дитини

пі          під час спілкування з іншими дітьми.

• Розмовляйте з дитиною про своє проживання в дитячому садку, на подвір’ї (з ким грала?; хто твій друг ,чому?)
•  Будьте уважним співрозмовником , разом з дитиноюз’ясуйте причини і правильність її поведінки до дітей
• Проводьте бесіди з дитиною про її однолітків з групи,сусідських дітей. Спонукайте, щоб дитина сказала щось позитивне про них, про риси характеру, таланти, вміння, а не про зовнішність.
• Разом із дитиною намалюйте її друзів, виготовте подарунки для них до дня народження, інших свят.
• Привчайте дитину бути відповідальною перед іншими дотримуватись правил поведінки, завжди замислюватись над своїми вчинками, знаходити правильне розв’язання складної ситуації.

•  Пограйтесь у гру « Добре-погано » (дорослий запитує – дитина відповідає, пояснює свою відповідь), у рольові ігри: « Сім’я », « Дитячий садок », доручайте дитині різні доручення, стимулюйте їх самостійність.

•  Підтримуйте та підбадьорюйте дитину, радійте за неї, хваліть за добру поведінку. Станьте прикладом для наслідування, пояснюйте свої вчинки.

Любі тата і мами, пригадайте слова, які ви вимовляєте частіше, коли син або донька повертаються з дитячого садка. Ми спробуємо відгадати: «Що ти сьогодні їв?»
          А ви спробуйте інакше. Зустрівши малюка і прямуючи додому, запитайте його: «Що сьогодні в садочку було цікавого? Що тобі сподобалося, а що засмутило, здивувало, спантеличило, розсмішило або вразило?» І тоді побачите, який неосяжний, внутрішній світ, незвіданий пласт життя власної дитини ви виявите. Як тремтливо і довірливо розкривається перед вами її серце. Це того варте, повірте.

           Ваші діти завжди намагатимуться принести вам радість, якщо вони будуть впевнені: їхні справи хвилюють вас та змушують тривожитися і переживати.

            Завжди знайдіть привід похвалити дитину. Давайте змогу відчути задоволення від навчання, захоплення від відчуття успіху, навіть найменшого, а значить, інтерес до знань і бажання вчитися.
 

            Отже, допомога дошкільнику складається з кількох речей:
• Безпосередньої присутності поруч із ними батьків;
• Зацікавленості дорослих у навчальній праці дитини;
• Постійного контролю за діяльністю дитини.
 

           Як ми звертаємося до дітей?
      Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо, звісно, соромляться говорити, хоча ті здатні згладжувати образи й промахи, поліпшувати настрій.
 

            Заборонені звертання до дитини:
• Скільки разів тобі повторювати…
• Я сказала – зроби…
• Ти що, не розумієш?
• У всіх діти як діти, а ти…
• За що мені така кара…
• Не лізь, якщо не можеш зробити…
• І у кого ти такий вдався…
• Невже тобі важко запам’ятати, що…
• У моєї подруги дитина – просто ангел, а ти у мене…

            Потрібні звертання до дитини:
• Вирішимо все разом…
• Якщо ти вважаєш…
• Мій любий…
• Це ти добре придумав(ла)…
• Таке тільки ти міг придумати…
• Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)…
• Я так вдячна долі, що ти в мене є…
• Впевнена, що ти зможеш…
• Я завжди знала, що моя дитина найкраща…

               Навчіть своїх дітей спілкуватися
• Користуйся словами ввічливого звертання «добрий день», «до побачення», «будь ласка», «вибачте», «дякую», «дозвольте звернутися (зайти)» тощо.
• Будь привітливим та ввічливим з усіма дорослими.
• Не перебивай дорослих і не втручайся в їхню розмову.
• На вулиці, вдома, у дитячому садку, у транспорті та інших громадських місцях говори спокійно, не голосно; поводься стримано; не викликай до себе особливої уваги.
• Умій уважно вислухати старшого; стій спокійно, дивися в очі співрозмовнику.
• Умій вислухати товариша не перебуваючи.
• З повагою постався до праці та відпочинку старших, не заважай дорослим, не галасуй і не капризуй.
• Подай стільчика або звільни місце для дорослого, який зайшов у кімнату.
• Підніми і ввічливо подай дорослому або своєму товаришеві те, що ненароком упало.
• У міру своїх сил допомагай тим, хто тебе оточує: твоїм рідним, друзям.
• Ділись з однолітками іграшками, книгами тощо.
• Умій визнавати свою провину.
• Прагни виробити навичку поступатися у суперечці, у грі, вмінні домовлятися.


 

           Сон надзвичайно важливий для здоров'я будь-якої людини, а тим більше — для дітей. Лише ті діти, які сплять регулярно і достатньо, розвиваються нормально. Недосипання може призвести до психічних (депресія, зниження концентрації уваги, рівня розумових і творчих здатностей) і фізичних (перевтома, ослаблення імунної системи) проблем. Тому батькам варто потурбуватися, щоб сон дитини завжди був спо­кійним і міцним: саме такий сон сприяє збере­женню як психічного, так і фізичного здоров'я.

            Для повноцінного міцного сну необхідно створити дитині відповідні умови. Кімнату пе­ред сном обов'язково слід провітрити. Надзви­чайно важливо правильно організувати місце, де спить дитина, щоб її нічого не відволікало і не турбувало.

             Дитячий сон буде міцнішим і здорові­шим, якщо ліжко зручне і відповідає осно­вним вимогам:

·         його поверхня ідеально рівна;

·         спальне місце не дуже велике — для дошкільника цілком вистачить 70 см у ширині та 140 см завдовжки;

·         конструкція безпечна — без гострих кутів і нерівностей, з точно підігнани­ми одна до одної деталями.

           Найліпше поставити ліжечко уздовж сті­ни, але не напроти дверей. Звичайно, не варто ставити його під вікном, де можуть бути про­тяги. Над ліжком не слід вішати полиць, масив­них картин тощо, аби у дитини не виникало відчуття небезпеки.

             Щоб забезпечити дитині здоровий сон, ре­тельно вибирайте для неї матрац. Обов'язково зверніть увагу на його пружність (висота пру­жинного блоку має бути не менше 13,5 — 14,5 см), матеріали, з яких він виготовле­ний — скажімо, поролон не відповідає жодним санітарно-гігієнічним та екологічним вимогам.

             Оформіть ліжко відповідно до уподобань вашої дитини, щоб їй було приємно у ньому і засинати, і пробуджуватися. Адже це — дуже важливі моменти у житті кожної дитини. Якщо її ранок починається з усмішки, поцілунку, дотику матусі — вона спокійна і радісна.

              Так має починатися кожен день дитини, і так само радісно він має закінчуватися.

               Укладання дитини спати також потребує уваги та неспішності. Добре, якщо вдасться на­дати цьому процесу певного порядку, чіткої по­слідовності, тобто перетворити його на свого роду ритуал, частиною якого можуть бути прослуховування улюбленої дитячої пісеньки, пе регляд телепередачі «На добраніч, діти!» або ко­лискова у маминому виконанні. Такий ритуал дає змогу створити атмосферу довіри, забезпе­чити дитині відчуття захищеності і безпечності.

               Насамперед за 30 — 40 хвилин до сну за­йміть дитину спокійною діяльністю: розгля­данням картинок, малюванням тощо. Майте на увазі, що рухливі ігри перед сном збуджують ди­тину, і їй складніше заснути.

               Обов'язково дайте дитині змогу спокійно закінчити свої справи: «Уже пізно, настав час спати, закінчуй малювати, і через п'ять хвилин укладатимемося».

              Нічний сон у дітей зазвичай глибокий, і су­воре дотримання тиші необов'язкове. Перед ніч­ним сном дитина має відвідати туалет, вмитися і почистити зуби. Укладаючи дитину, простежте, щоб вона акуратно склала знятий одяг, зручно вмостилася у ліжечку на правому боці. Привчай­те дитину, щоб після закінчення ритуалу вкла­дання вона засинала сама.

              Але зважайте на індивідуальні особливос­ті дітей: одні засинають швидко, з іншими треба посидіти, погладити їх, щось тихо пошепотіти, на кшталт: «Ручки втомилися, ніжки втомилися, всі хочуть спати... Очки закриваються... Усі відпочи­вають».

                Дуже важливо, у якому емоційному стані перебуває сам дорослий, який вкладає дитину спати. Якщо ви квапитеся і хочете швидше при­спати дитину, нічого не вийде. Як навмисно, ди­тина засинатиме довго, вередуватиме і просити­ме то пити, то почитати тощо. Ви нервуватимете, а дитина відчуватиме, що від неї хочуть скоріше звільнитися, що вона заважає. Вона розумітиме, що хоча фізично ви поруч, але ваші думки дале­ко, і намагатиметься своїми вередуваннями по­вернути вас до себе. Якщо ви хочете, щоб дитина заспокоїлася і швидко заснула, спочатку заспо­койтеся самі.

              А чи не найкраще, коли дитина засинає під мамину колискову. Навдивовижу м'яка, мело­дійна й образна українська мова, ритмічність примовок, ніжний мамин голос створюють ту неповторну емоційну атмосферу, за якої дитина безтурботно солодко засинає.

       Нехай же завжди єднають вас з вашою ди­тиною тепло і любові, ніжність і довіра...